За відпустку заплатить
У працівника, що звільнився до закінчення робочого року, за який йому вже була надана відпустка, з’являється заборгованість перед працедавцем за невідпрацьовані дні відпустки. Працедавець має право утримати суму заборгованості з грошей, що належать працівникові при звільненні.
Про правові і податкові питання утримання “за відпустку” читайте в цій статті.
Утримання із заробітної плати працівника можуть проводитися тільки у випадках, передбачених Трудовим кодексом РФ і іншими федеральними законами (частина перша ст. 137 ТК РФ) < *>.
Одним з таких випадків є утримання грошових коштів із заробітної плати працівника при його звільненні до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав щорічну оплачувану відпустку, за невідпрацьовані дні цієї відпустки (абз. 5 ч. 1 ст. 137 ТК РФ).
Робочий рік починається з дня, в який працівник приступив до виконання трудових обов’язків. Наприклад, робочий рік працівника, який прийнятий на роботу 22 грудня 2005 р., – це відрізок часу з 22 грудня 2005 р. по 21 грудня 2006 р. Відпустки надаються працівникам по графіку не після закінчення, а протягом відповідного робочого року (див. ст. 123 ТК РФ).
При звільненні працівника до закінчення робочого року, за який йому вже була надана відпустка, у працедавця з’являється право утримати частину оплати цієї відпустки, відповідну невідпрацьованому часу.
————————
< *> Всі посилання в статті на Трудовий кодекс РФ дані з урахуванням змін, внесених Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ “Про внесення змін до Трудового кодексу Російської Федерації…”.
При звільненні працівника до кінця робочого року, за який йому вже надана відпустка, у нього з’являється заборгованість перед працедавцем за невідпрацьовані дні відпустки.
Випадки утримання “за відпустку”
Утримання може бути проведене працедавцем у разі звільнення працівника по будь-яких підставах, передбаченим трудовим законодавством або іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права (далі – трудове законодавство), за винятком звільнення по наступних підставах:
– відмова працівника від перекладу на іншу роботу, необхідного йому відповідно до медичного висновку, або відсутність у працедавця відповідної роботи (п. 8 ч. 1 ст. 77 ТК РФ);
– ліквідація організації або припинення діяльності індивідуальним підприємцем (п. 1 ч. 1 ст. 81 ТК РФ);
– скорочення чисельності або штату працівників організації, індивідуального підприємця (п. 2 ч. 1 ст. 81 ТК РФ);
– зміна власника майна організації – відносно керівника організації, його заступників і головного бухгалтера (п. 4 ч. 1 ст. 81 ТК РФ);
– заклик працівника на військову службу або напрям його на альтернативну цивільну службу (п. 1 ч. 1 ст. 83 ТК РФ);