Як годинник
Успіх команди, готової працювати на межі можливостей, може закінчитися несподівано. Для цього достатньо лише того, щоб з бездоганно працюючого механізму пропала всього одна деталь.
Роман Крецул
Поліна Юдіна
Призначення Василя Гвоздева на посаду начальника відділу компанії, що стрімко росте, було поворотним кроком в його кар’єрі. За освітою він був фахівцем з баз даних, але в течію свій майже десятирічна практики більше працював на управлінських позиціях, в основному керівником проектів.
Топ-менеджмент компанії, провівши належним чином оцінку кандидата, розсудив, що різносторонній досвід Василя доведеться як не можна до речі в оперативному керівництві підрозділом. Знаючи багато аспектів ведення бізнесу, він повинен був не тільки забезпечувати функціонування роботи відділу по розробці і обслуговуванню баз даних, але і координувати його взаємодію з іншими підрозділами компанії.
Людина молода і енергійна, Василь відразу ж взявся за роботу. Вже з перших днів йому стало зрозуміло, що з колективом йому, в общемто, повезло. Всі співробітники знали свою справу, були лояльні компанії і знали про те, що всьому відбувається в ній.
Все це вигідно контрастувало з його останнім місцем роботи – невеликою організацією з невизначеною структурою управління і високою текучістю кадрів, унаслідок чого Василю раз у раз доводилося виконувати обов’язки половини відділу. Тепер же, коли це залишилося у минулому, він бачив команду з високим рівнем мотивації, здатну вирішити будь-яке завдання.
Але у такого благополуччя була і зворотна сторона: не з чуток знаючи про потенціал співробітників підрозділу, керівництво підприємства завантажувало їх роботою понад міру. У компанії не віталися навіть п’ятихвилинні запізнення, на обід де-факто відводилося 15 хвилин, а про те, щоб іноді піти з роботи завчасно або узяти лікарняний на тиждень, не могло бути і мови.
З приходом нового благонадійного керівника відділу менеджмент компанії визнав, що наступило час ще більше посилити внутрішні правила, і скоротив штат. З восьми співробітників у відділі залишилися шість – їм неськолькоповисилі зарплату, але звітність стала ще строго.
Робочий день кожного був розписаний вже не по днях – а по годиннику і складався таким чином, що якщо співробітник затримувався на обіді і небагато відставав від колег, то всьому відділу доводилося затримуватися на роботі.
В ситуації, що склалася, навіть Гвоздев, сам до певної міри трудоголік, визнав, що останні нововведення і справді дуже строгі. З одного боку, такий високий рівень трудової дисципліни заслуговував усілякої пошани. З іншої – зведення її в ранг абсолюту могло таїти і чималі небезпеки.