Аналізуємо поправки до Трудового кодексу Зміни на користь працівника
Державна дума прийняла в третьому читанні поправки до Трудового кодексу Російської Федерації. В результаті багато статей ТК зазнали істотні зміни, а також з’явилися нові норми. І хоча закону ще належить пройти випробування практикою, вже можна судити про те, як виглядатиме настільна книга працедавця.
Давайте поговоримо про характер прийнятих поправок, виділимо найбільш значущі з них, а також визначимося, хто саме – працівник або працедавець виграв в результаті проведеного реформування
По характеру всі прийняті поправки можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться нововведення, що знімають неточності в юридичних термінах і формулюваннях.
До другої групи – зміни, що згладжують смислові суперечності і заповнюючі “правові порожнечі”. Як приклад можна привести поправку до статті 61. Нагадаємо, в цій статті йдеться про анулювання трудового договору у випадку, якщо працівник протягом тижня після встановленого терміну не приступив до роботи.
Раніше ніхто, включаючи самих же законодавців, не міг дати чітку відповідь, що означає анулювати договір. Тепер відповідь отримана: анулювати договір означає вважати його неувязненим.
Новації торкнулися порядку і умов укладення трудового договору (як термінового, так і на невизначений термін), поєднання і сумісниці, оплати праці, гарантій і компенсацій, матеріальної відповідальності сторін і т.п.
Вже зараз можна сказати, що прийняті нововведення багато в чому зроблять Трудовий кодекс чіткішим, логічнішим, передбаченим.
Кому більше повезло?
А зараз задамося питанням: хто з учасників трудових відносин – працедавець або працівник виграв в результаті подібного реформування. Треба сказати, що із цього приводу немає єдиної думки навіть у самих законодавців.
Хтось вважає, що у виграші опинилися працівники, хтось бачить зміцнення позиції працедавців, а є і такі, хто вважає, що зміни, що відбулися, будуть на руку обом сторонам.
Давайте розглянемо декілька найбільш яскравих змін. Спочатку зупинимося на поправках, прийнятих на користь працівника. Потім приведемо зміни, вигідні працедавцеві. І, нарешті, звернемося до нововведень, зміцнюючих позицію обох сторін, і проаналізуємо отримані результати.
Заборона на примусову працю
Почнемо з того, що в результаті прийнятих поправок розширено і уточнено таке важливе поняття, як примусова праця (ст. 4). Раніше в Трудовому кодексі мовилося, що примусова праця – це примушування до роботи під загрозою покарання. Тепер же пояснюється, що йдеться про роботу, від якої співробітник відповідно до закону має право відмовитися.
Наприклад, працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо працедавець вчасно не виплатив йому зарплату або відпускні. Або вимагає від співробітника виконання обов’язків, не обумовлених трудовим договором.